29-05-2020
Вітаю всіх зі cвятом Останнього дзвоника!
Традиційне свято в незвичних умовах. Звертаюсь до випускників, до нашого 11 класу. Сьогодні ви проходите життєве випробування, але це випробування разом з вами проходить Україна і світ. Ви з гідністю прийняли цей виклик і почали шукати на нього відповіді. Власні відповіді.
Ви не тільки сумлінно виконували домашні завдання, але і захищали проєкти, продовжували пошуки у групах, критично мислили й складали прогнози.
Але те, що вразило, - це ваше дослідження глобальних наслідків COVID-19 для України та світу.
Ґрунтовний погляд на пандемію з точки зору світової економіки Марії Горб, глибока історична ретроспектива порівняння з «іспанкою» Марії Босової; прогнози наслідків пандемії щодо психічного здоров’я Катерини Герасимової.
Політологічний аналіз від Григорія Туршукова, економічний аналіз наслідків для України від Катерини Самченко і Дарії Ткачук. Власний погляд на проблему від Дарії Глузд; шляхи виходу із кризи від Миколи Васильчука; модель світу після пандемії від Марії Сафонової. Цікавий погляд на імерсивні технології від Назара Червяка, мистецькі пошуки Віоли Топчій. Плакати «Ізоляція. Що робити?» від Максима Шаповалова. Сучасний погляд на українську культуру від Максима Косматого, Олександри Заярної, Богача Миколи. Іноді здавалося, що гортаєш сторінки фахових політичних, економічних, психологічних чи мистецьких видань світу. Ви гідні випускники Предславинської гімназії. Бажаю успішного складання ЗНО та вступних іспитів.
Мої вітання учням 1 класу. Ви не тільки стали дорослими, ви зробили крок у новий вимір дистанційної освіти. Ви опанували онлайн-платформи, віртуальні подорожі та електронні бібліотеки. Покоління «цифри» - ми захоплюємося вами.
Вітаю всіх гімназистів зі святом та дякую за шедеври, які народилися в ізоляції. Неймовірні творчі роботи учнів 4 класу; особисті родинні дослідження учнів 2-а,2-б та 3 класів. Персональна виставка робіт учнів 10 класу. «Вітамінна абетка» 5, 7 та 9 класів. Цікаві відеоролики 6 та 8 класів.
Щиро дякую вчителям за професійність, доброту і якісну роботу. Окрема вдячність батькам за виховання дітей.
В історію нашої гімназії вписана ще одна сторінка із назвою «Випробування ізоляцією». Цей іспит витримали всі: вчителі, діти, батьки. Ми ще раз довели, що ми – родина.
Вітаю тебе, Предславинська родино!
Директор Діна Петренко
28-05-2020
27-05-2020
На виконання наказу Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 86 від 27.05.2020 «Про прийом дітей до 1-х класів закладів загальної середньої освіти міста Києва у 2020 році» Предславинська гімназія№56 розпочинає прийом заяв до 1-го класу з 01 червня 2020 року.
Прийом оригіналів документів відбудеться 09 червня 2020р з 12.00 до 17.00
З метою створення безпечних умов та попередження утворення скупчення людей у приміщенні гімназії пропонуємо попередньо зареєструватись (тел. Приймальні (044) 529 - 41 - 85)
Прохання дотримуватись соціального дистанціювання та використовувати засоби індивідуального захисту ( маски, рукавички).
До заяви додаються:
1) копія свідоцтва про народження дитини або документа, що посвідчує особу здобувача освіти (під час подання копії пред’являється оригінал відповідного документа);
2) оригінал медичної довідки за формою первинної облікової документації № 086-1/о «Довідка учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов’язкового медичного профілактичного огляду», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16 серпня 2010 року № 682,зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 вересня 2010 року за№ 794/18089;
3) документ, що підтверджує місце проживання дитини чи одного з
її батьків на території обслуговування закладу освіти, реквізити якого вказуються в заяві.
4) 2-і фотокартки 3*4
27-05-2020
Відповідно до Розпорядження Печерської районної в місті Києві державної реєстрації від 18.03.2020 № 147 «Про закріплення за закладами середньої освіти Печерського району міста Києва території обслуговування у 2020-2021 навчальному році» закріплена за Предславинською гімназією №56 територія обслуговування :
вyл. B. Tютюнника (Колишня А. Барбюса ) – 37/ 1, 40, 56, 56/1, 56/2, 58/1
вyл. Велика Васильківська - 129,131
вyл. Є.Коновальця - 3, 7 /9, 32-a, 32-6
вyл. Ковпака -3, 4, 17
вyл. Предславинська – 31/ 11, 38, 40, 47, 47 -a, 49
26-05-2020
Олена, 11 клас
Катерина, 11 клас
Катерина, 11 клас
Марія, 11 клас
21-05-2020
Лада, 4клас
Катерина, 11 клас
21-05-2020
21-05-2020
21-05-2020
19-05-2020
14-05-2020
13-05-2020
12-05-2020
10-05-2020
Всеволод, 3клас і його мама Олена Миколаївна
Уляна, 3клас
Дімітрій, 3клас
Аріна, 3клас
Анастасія, 6клас
Микола, 6клас
08-05-2020
08-05-2020
Анна, 10клас
Костянтин, 10клас
Катерина, 10клас
Тамара, 10клас
Лука, 6клас
08-05-2020
Тамара, 10клас
Параскева, 6клас
Моя родина у Другій Світовій війні
Михайло, 6клас
Мої прадіди...
Марина, 2клас та Єлизавета 8клас
Марія, 9клас
Андрій, 10клас
Війна не оминула жодну сім’ю . Зі старих вицвілих фотографій на мене пильно вдивляються мої прадіди: Іван, який пішов на фронт у перші місяці війни, лишивши дружину і новонароджену доньку( моя бабуся народилась у Києві 14.06.1941 р); Мусій, який повернувся з фронту з тяжкими поранененнями ; Устин, який воював у складі славетного кавалерійського корпуса
генерала Л.М.Доватора... Ось такий внесок нашої сім`ї у Велику Перемогу. Погляд через більше ніж півстоліття... Я не знав вас, але я пишаюся вами, мої прадіди!
Анастасія, 9клас
Данило, 8клас
Олександр, 6клас
Софія, 6клас
Уляна, 3клас
Хонахбєєв Федір Дмитрович пішов на фронт 1941 році, у 1943 пропав без вісті.
Клімов Олексій Миколайович, підробивши собі документи, щоб взяли до армії, у 17 річному віці потрапив на війну і дійшов до Німеччини у травні 1945 року.
75 років Перемоги над нацизмом. Хоч скільки б минуло часу, ми пам’ятатимемо, якою жахливою є війна і якою ціною дається перемога життя над смертю. Я пишаюсь своїми прадідами - один не повернувcя з війни.
Вони подарували нам мирне життя.
Тимофій, 1клас
Єлизавета, 2а клас
Вікторія, 6клас Цього дня рік тому...
Валерія, 3клас
Соломія, 10клас
Це мій прадідусь Скнар Олександр Філіпович. За все своє життя він отримав дуже багато нагород та відзнак. Він воював у Великій Вітчизняній війні та у Радянсько-японській війні. Мій прадідусь це гордість нашої родини і я дуже пишаюсь тим, що я його правнучка.
Олександр, 1клас
Костянтин, 10клас
На Київщині є мальовниче містечко з величною історією - Ржищів. Воно знаходиться в гирлі річки Леглич, навколо якої розташувалися яри та пагорби, головним з яких є Іван-гора – місце першої стародавньої фортеці, яка з трьох боків оточена глибокою балкою, а саме містечко приховане трьома лісами: Круглик, Ріпниця і Янча. Ржищів існував ще за часів Трипільської культури. Це батьківщина таких видатних людей: письменника Михайла Шухевича, поетеси Ліни Костенко, астронома Роберта Фогеля. Неповторна, приголомшлива красива цього місця вражає.
Як і в давнину, містечко захищало підступи до Києва. Ржищів відігравав важливу роль у дніпровській лінії оборони. Саме в цьому місці жили мій прадід – Ковтун Федір Йосипович і прабабуся Ковтун Наталія Йосипівна. Тут і застала їх у 1941 році Велика Вітчизняна війна. Прадід не був військовим, тому його забрали рядовим солдатом. А вдома залишилися дружина з двома маленькими дітьми. Після нерівного бою прадіда було взято у полон. Фашисти примушували тяжко працювати полонених, годували баландою, а виснажених – розстрілювали. Прадіду вдалося втекти з полону до села, яке було поруч. Місцеве населення переховувало його від німців під страхом смерті.
Прабабусі теж було важко з двома маленькими діточками, особливо коли в містечко увійшли окупанти та в дім розквартирували німецького офіцера. Вона боялася за життя дітей, бо доводилося добувати не тільки їжу, а й ходити до лісу збирати дрова, щоб протопити хату. На подив, німець виявився не злою людиною, він ділився своїм хлібом і розповів, що у Німеччині в нього залишилася дружина з дітьми, старенька матір, які потребують його допомоги, що він не хотів іти на війну, але не підкоритися не міг.
У скрутний воєнний час немає в кого просити захисту і підтримки, крім Господа. В країні атеїзму в кожній хаті молили Бога, щоб зберіг життя чоловіка, дружини, батька, матері, дітей та допомоги у звільненні рідної землі від загарбників.
Минуло 75 років, закінчилася страшна кровопролитна війна, яка забрала багато життів синів і доньок нашої країни. І тепер, в День пам’яті та примирення, ми розуміємо, що не кожен атеїст не вірить у Бога, не кожен німець – фашист, але кожен, хто бореться за рідну землю – патріот і герой своєї Батьківщини.
Кароліна, 2б клас
Ігор, 6клас
Діана, 5клас
Моя прабабуся Олімпіада Андріївна - легендарна людина, яку ми всі любимо і пишаємося нею! На початку війни, в 1941 році вона пішла добровольцем на фронт і стала артилеристом-зенітником, а з часом - командиром дальномірного розрахунку 202 окремого артдевізіону РГК. Вона брала участь у жорстких боях під Сталінградом і була поранена, але продовжила воювати, отримала звання молодшого сержанта. У складі Другого Білоруського фронту звільняє від фашистів міста Польщі: Краків, Белосток, Варшаву, дійшла до Східної Прусії, де і зустріла Перемогу! За свої заслуги моя прабабуся нагороджена Орденом Вітчизняної війни 1 ступеня, медаллю «За бойові заслуги», Орденом «За мужність» !!!!! В цьому році їй виповниться 97 років!
Владислав, 6клас
Ігор, 6клас
Володимир, 6клас
Всеволод, 3клас
Антон, 2б клас
Діана, 4клас
Вірсавія, 4клас
Дар'я, 5клас
"Історія мого прадідуся".
Мій прадідусь- ІЛЬЯШ ГРИГОРІЙ ПАВЛОВИЧ. Він захищав Вітчизну від ворога з першого і до останнього днів війни (з 22 червня 1941 до 9 травня 1945), від Чернігівщини, де він жив, до Берліна, де закінчилася війна.
Мій прадідусь був кулеметником, два рази був поранений, контужений, але вижив, і після шпиталю – знову на війну. Він був дуже хоробрим і відданим Батьківщині. Це підтверджують державні нагороди: і воєнні, і післявоєнні. Серед численних його воєнних нагород – орден Слави, орден Вітчизняної війни, орден «За мужність», медаль «За відвагу» і ще двадцять дві медалі. В мирний час він також був героєм - за трудові досягнення нагороджений орденом «Трудового Червоного Прапора».
Свого прадідуся я не бачила живим – тільки на фото та у спогадах прабабусі, бабусі і мами. Але дуже пишаюсь ним і поважаю, бо його любила вся наша родина, він був дуже добрим, хоробрим, працьовитим у роботі і уважним до родини.
Ладомира, 4клас
Давід, 4клас
Мирослава, 4клас
Олександра, 4клас
Марія, 1клас
Мій прадідусь, Новахацькій Степан Степановіч, народився у Чернігівській області 15 квітня 1926року. В грудні 1943 року, коли йому виповнилося лише 17 років, його було закликано до лав Радянської армії - для захисту своєї Батьківщини. Він служив на Далекому Сході. Воював з Японією до її капітуляції у серпні 1945 року. Прадід має багато нагород: медаль «За перемогу над Японією», медаль «За відвагу», орден «Вітчизняної війни 2 ступеня», орден «За мужність» - це лише невелика їх кількість. Я пишаюсь своїм прадідом та бажаю йому здоров’я та довгих років життя. Наразі мешкає у Луганській області з моєю прабабусею.
Кирило, 4клас
Арсеній, 5клас
Олександра, 7клас
05-05-2020
Дана, 4 клас
Анатолій, 4клас
Даниіл, 9 клас
«Ізоляція - це час..."
"Усе має свій сенс". Ці відомі слова згадуються, коли думаєш: ну чому і звідки взялася ця біда? Може, сенс у тому, що ми про щось не дбаємо, про щось не думаємо, щось важливе не робимо... Може, це час для того, щоб ми відпочили від тісного оточення людей. А може, це час, коли можна сфокусуватися на важливих речах , таких як читання книг , готування , спорт. Наприклад, тепер я кожного ранку роблю фізичні вправи (раніше часто не встигав) , читаю книги (раніше не було часу), спокійно і самостійно роблю домашні завдання. Іноді, звісно, граю у відео-ігри (але теж спокійно, без докорів сумління, адже я встигаю все). Я тепер більше спілкуюся з рідними, особливо з бабусею. І мені, і їй це приносить радість. Більшість набутих під час ізоляції хороших звичок надалі стануть для мене необхідними.
Ось так проходить моя ізоляція.
Дар'я, Ярослав 2а клас
Єлизавета, 2а клас
Максим, 9 клас
"Ізоляція - це час..."
Ізоляція - річ погана. Але, оскільки від неї нікуди не подітися, то доведеться і в цьому шукати якийсь позитив. Отже: Ізоляція - це час для САМОрозвитку. Під час самоізоляції можна зробити багато корисних справ. Наприклад, можна почати бігати чи просто вдома займатися спортом. Можна нормалізувати свій раціон харчування. Бо раніше звертати на це увагу було ніколи. А ще можна прочитати, дочитати або знову переглянути свою улюблену книгу. На це теж раніше не завжди вистачало часу. Також не треба забувати про фільми. Фільмів дуже багато і можна вибрати на свій смак . Я, наприклад, люблю пригодницькі. На жаль, ми часто забуваємо про наших рідних (може хтось і ні). Тому дуже важливо щодня зателефонувати нашим рідним бабусям та дідусям, адже під час самоізоляції їм нас не вистачає. Почути гарні слова від нас їм завжди дуже приємно.
Отже, я бажаю всім знайти те завдання, яке було б вам до душі. Тоді час ізоляції промайне швидко і з якоюсь користю.
Поліна, 2а клас
Христина, 4клас
Аліна, 8 клас
На даний момент увесь світ переживає не найкращі часи. Корона-вірус охопив планету Земля, й вже мільйони людей захворіли на Covid-19 . Ситцація з вірусом зараз неоднозначна, є багато летальних випадків , хтось видужав, а хтось все ще бореться за життя.
Через цю пандемію страждають не тільки люди, а й світова економіка ( не працюють різні підприємства), культура (кінематографія, не працюють театри та музеї), наука ( не працюють НДІ, хворіють вчені, які роблять великий внесок у світовий розвиток), відношення між країнами (закриті кордони, потерпає туристична галузь, яка в свою чергу збагачує кожну країну фінансово). Існує багато інших проблем, які були спричинені пандемією.
Ми як люди, які не здатні вплинути на світові проблеми, можемо перебувати на карантині. Але карантин - це ще не "кінець світу". Під час перебування вдома можна знайти багато цікавих занять. По-перше: можна зайнятися самоосвітою, читати книжки, підтягнути іноземну мову або почати вчити нову. Прибрати квартиру чи зробити в ній якісь зміни - переставити меблі чи зробити ремонт. Зайнятися своєю улюбленою справою чи хобі, а якщо у вас його нема, то саме час його вигадати.
Для багатьох спорт - це сенс життя, а карантин обмежує можливості... Проте й це не проблема, спортивну форму можна підтримувати й удома та створювати різні челенджі з друзями... Якщо ж ви зі спортом ніколи не комунікували, то це саме час для знайомства з ним. Надворі 21-е сторіччя, тож проблем зі спілкуванням також не має бути. Існує величезна кількість додатків для цього: Skype, Zoom та багато інших. Так, зараз і справді не вистачає "живого спілкування", але доведеться почекати. Уявіть себе супергероєм, який своїм сидінням удома врятує багато життів. Також карантин - це чудовий час для улюблених серіалів та фільмів, а також для пошуку нових захоплень. Під час карантину можна виявити в собі велику кількість талантів: малювання, танці, співи, гра на музичних інструментах або уявити себе великим композитором та створити чудові мелодії. На рахунок геймерів, можна сказати, що вони теж не нудьгують. Самоізоляція - це час для відкриття нових ігор та знайомства з багатьма учасниками командних ігор, або просто приділити більше уваги улюбленій комп'ютерній грі.
Тож #ЗАЛИШАЙСЯВДОМА
Герман, 2а клас
Олексій, 1клас
Дар'я, 11клас
Проект «Ізоляція це час...»
Для мене, як і для багатьох інших, ізоляція - це час, який можна присвятити собі та самовдосконаленню. На карантині я відкрила для себе багато відомих людей, які допомагають розкрилися з різних сторін. Завдяки їм я спробувала покращити свої навички у вишиванні та кулінарії і вперше спробувала себе в шитті.
Я стала більше займатися спортом і знайшла YouTube канали, за допомогою яких можна тренуватися не гірше, ніж в залі.
Також я бачу плюси в дистанційному навчанні, так як не треба витрачати час на те, щоб куди-не будь зібратися, і можна навчатися без поспіху.
Проте все складається не тільки з позитиву. Вже близько двох місяців я не бачила своїх друзів - і для мене це дуже сумно. Тепер ми проводимо набагато менше часу на свіжому повітрі, і загалом сама ситуація в світі дуже лякає.
Я сподіваюсь, що все це скоро припиниться і ми повернемося до звичного нам стилю життя, але після цього, я впевнена, кожен із нас багато чого переосмислив і більше цінуватиме те, що має, а головне - своїх близьких.
Марина, 2а клас
Олександра, 1клас
Дарина, 8клас
Ізоляція - це час...
Зараз настали нелегкі часи, коли нам усім потрібно частіше мити руки з милом, дезинфікувати приміщення та обов'язково дотримуватися соціальної дистанції у два метри. Новий вірус COVID-19 різко увірвався у наше буденне життя та повністю змінив його. Тепер абсолютно всі школярі змушені сидіти вдома на самоізоляції.
На перший погляд здається, ніби це доволі просто, адже тепер з'явилося набагато більше вільного часу, який можна приділити улюбленій справі, наприклад, заняттями музикою, як у моєму випадку. А ще краще провести цей час із сім'єю. На жаль, не завжди вдається побути наодинці з найдорожчими людьми, а карантин - це чудова нагода дізнатися трохи більше про членів своєї родини.
Але незважаючи на ці переваги, у самоізоляції є і свої недоліки, що стосуються дистанційного навчання. На мій превеликий жаль, не завжди вдається виконати домашнє завдання у повному обсязі. А обсяг завдань дійсно великий! Банально не залишається часу на улюблені справи та спілкування з родиною. Але я чудово розумію, що наздогнати навчальний матеріал в онлайн - режимі набагато складніше, ніж за шкільною партою з поясненнями вчителя на дошці. Тому у такий скрутний для кожного з нас час я пропоную не впадати у відчай, а залишатися вдома й сподіватися на краще, незважаючи на усілякі негаразди, адже головне - це здоров'я!
Іван, 1клас
Олександа, 7клас
Позитивне: в мене з‘явилося більше часу на свої хоббі та на спілкування з родиною. Негативне: я сумую за своїми друзями і хочу їх швидше побачити.
Кіра, 3клас
Параскева, 6 клас
Костянтин, 10 клас
Ізоляція – час для об’єднання.
Ізоляція - саме час для об’єднання. Чому? Сім’я ізолюється в одному домі, сідає разом снідати, обідати і вечеряти. Разом прибирає в своєму домі, спілкується, сміється і сумує, виявляє головне і другорядне. Повертається до традицій, пригадує як це: разом дихати одним повітрям, разом обговорювати щоденні потреби, проблеми, суперечки і переживання. Коли батьки усвідомлюють як сильно люблять дітей, а діти піклуююься про батьків, утворюється неперервне родинне коло, яке не дає згаснути сімейному вогнищу.
Щоб рідні гармонійно жили в своєму домі, кожен має працювати на благо сім’ї, отримуючи за це любов, тепло і добро один одного. Чим можна займатися вдома? Дітям – здобувати і вдосконалювати свої знання та виконувати щоденну додаткову роботу, яку довіряють батьки. Батьки роблять свою роботу не так, як завжди - їм потрібно прикладати багато зусиль для збереження спокою і достатку родини. В кожного є своя робота, яка забезпечує щасливе життя родини.
Звісно, не вистачає живого спілкування з друзями, прогулянок на свіжому повітрі, сонячного світла, але ізоляція - зближує нас, робить міцнішими, вона дає відповіді на питання, які накопичувалися роками, дає змогу іти далі з новими силами.
Росінський Костянтин, 10 клас
Ось так проходить моя ізоляція.
Кирило, 2а клас
Владислава, 6клас
Дімітрій, 3 клас
Злата, 2б клас
Ярослава, 2б клас
Вероніка, 1 клас
Тимофій, 1 клас
Софія, 3 клас
Софія, 2б клас
Маргарита, 2б клас
Максим, 1 клас
Кароліна, 2б клас
Вероніка,2б клас
04-05-2020
